2.1. Показання до слухопротезування з допомогою звукопідсилюючих пристроїв

            Слухопротезування є одним із методів компенсації втрати слуху, який дозволяє покращити слухове сприйняття. Основним критерієм оцінки потреби хворого в слухопротезуванні, а саме за допомогою слухового апарата, є можливість сприйняття розмовної мови. Інтенсивність розмовної мови, що знаходиться в частотному діапазоні 500-2000 Гц, становить не менше 40 дБ над слуховим порогом, внаслідок чого в слухопротеозуванні в першу чергу мають потребу люди з втратою слуху що перевищує 40 дБ. Розглянутий критерій відноситься до дорослих і в меншій степені застосовується до дітей, оскільки задачі, що стоять при слухопротезуванні дорослих і рано оглухлих дітей мають суттєві відмінності. При слухопротезній допомозі дорослим основною ціллю є можливо повна нормалізація сприйняття мови, яким хворі вже володіють, а у дітей необхідно ще формувати вміння слухати, розуміти і відтворювати мову. Останнє пояснюється тим, що діти навіть з невеликими порушеннями слуху (менше 40 дБ) попадають в умови „дефіциту” мовного спілкування, який може призвести до порушення формування слухових навиків і неможливості повноцінного психічного розвитку дитини.

            Слуховий апарат перш за все направлений на посилення звукового сигналу, причому величина посилення нерідко відповідає степені втрати слуху. Типи апаратів відрізняються за потужністю підсилення і можуть бути рекомендовані хворим з невеликою, середньою і тяжкою степінню втрати слуху. Нажаль, ефективність застосування навіть найдосконаліших слухових апаратів зменшується по мірі зростання степені порушення слуху у хворих нейросенсорною втратою слуху. Невеликий динамічний діапазон між пороговим і дискомфортним рівнями сприйняття створює обмеження при підсиленні інтенсивності корисного сигналу. Великі відмінності слухової чутливості між високими і низькими частотами, що часто зустрічаються у хворих нейросенсорною втратою слуху, призводять до різноманітних видів маскування (прямого, зворотнього та центрального), викликаючи порушення різних мовних сигналів. Окрім цього ця група хворих має понижену завадостійкість слухової системи, що призводить до спотворення сигналу що сприймається. Використання слухового апарата посилює не лише корисний сигнал, але і навколишні шуми. Це є одною з основних причин, чому багато хто відмовляється від використання звичайних слухових апаратів. У зв’язку з недостатньою ефективністю класичного способу протезування з допомогою індивідуальних звукопосилюючих пристроїв, в останні роки почали розроблятись нові напрями протезування слухової системи людини.

            Використання слухових апаратів хворими з найбільшою втратою слуху – глухотою (втрата слуху вище 80-90 дБ) не ефективна, для них не підходить жоден „класичний” спосіб слухопротезування. Для таких випадків використовується спосіб, в основі якого лежить електрична стимуляція слухового нерва шляхом введення в завиток або в нерв спеціальних мікроелектродів – так зване електродне протезування. [4]

            Аудіологічні і технічні аспекти слухопротезування. Для ефективного використання засобів сурдотехніки, власне слухових апаратів, важливе значення має правильний вибір їх електроакустичних параметрів віпавідно до стану і компенсаторними можливостями залишкового слуху хворого. Оцінку стану слухової функції у дорослих людей, як правило, проводять з допомогою стандартних аудіометричних методик.

            Крім того додаткові дані про стан залишкового слуху можуть бути отримані з допомогою об’єктивних методів дослідження слуху, таких як регістрація різних показників електричних слухових потенціалів або порогів акустичного рефлекса.

            При регістрації різних показників слухових визваних потенціалів, наприклад амплітуди і латентного періода, можна орієнтовно визначити як пороги слуху, так і рівні звуку, що відповідають порогам комфортної та дискомфортної гучності. Цієї ж цілі можна досягнути шляхом вимірювання порогів і амплітуди, а також латентного періода акустичного рефлекса.

            Виходячи з даних аудіометричних досліджень стану залишкового слуху, далі вирішується питання про те, які для слабочюючого потрібні електроакустичні характеристики слухового апарата. При цьому необхідно враховувати фізіологічні співвідношення що склались між вхідним акустичним сигналом (а саме середнім рівнем спектра мови) та психоакустичними характеристиками нормального слуху: порогом слуху, рівнями комфорту та дискомфорту. [2]

            Принципи та способи компенсації слухових порушень. Електроакустичні способи відновлення слуху передбачають в ідеалі наявність необхідного посилення звуку і його відповідне перетворення таким чином, щоб по можливості компенсувати втрату слухового відчуття і слухові спотворення і, відповідно, збільшити кількість ключей розпізнавання мови у слабочуючого.

            Серед існуючих напрямів і способів обробки і передачі акустичної інформації людям з дефектами слуху умовно можна виділити наступні.

• Лінійне широкополосне або частотно-вибіркове підсилення звукових сигналів з обмеженням або без обмеження їх рівня.
• Полосова частотна фільтрація звуків мови, при якій слабочуючому подають посилені сигнали тільки в тому діапазоні частот, які він може найефективніше сприймати.
• Зміщення або транспозиція високочастотної частини мовного спектра в низькочастотну область звуків, що сприймаються слабочуючим.
• Нелінійне посилення звуків мови, яке полягає в компресії їх амплітуди в широкому діапазоні частот.
• Багатоканальне частотно-вибіркове полосове підсилення з амплітудною компресією сигналів по входу або виходу, регульованим порогом і коефіцієнтом компресії в кожному частотному каналі.
• Застосування дихотичних способів протезування з ціллю використання основних переваг бінаурального слуху.

            Перераховані способи перетворення звукових сигналів використовуються при проектуванні слухових апаратів та інших сурдоакустичних засобів, а також в практиці слухопротезування.

            Зараз в лабораторіях ряду країн розробляються і випробуються в клініках нові способи передачі акустичної інформації людям з тяжкими втратами слуху і навіть з повною глухотою. Серед них можна виділити полісенсорні або бісенсорні способи передачі акустичної інформації шляхом використання звукового, тактильного і зорового аналізаторів, а також способи безпосереднього електричного впливу на нейронні структури вушного лабіринта, волокна слухового нерва і навіть коркові структури головного мозку.

            Припускається, що для цієї цілі можуть бути також використані фокусовані і модульовані по амплітуді ультразвукові коливання.

кондиционеры . заказать агата кристи книги в украине

< Назад: 1.4 Діагностика уражень слухової системи | 2.2 Основні характеристики та класифікація слухових апаратів: Далі >