1.1. Будова вуха
Приймачем звуку в людини є вухо. Звуковий сигнал збуджує слухові рецептори, збудження через слуховий нерв доходить до кори головного мозку, де формуються звукові відчуття.
Орган слуху людини складається з трьох частин: зовнішнього, середньгого та внутрішнього вуха. Зовнішнє і середнє вухо розмежовані барабанною перетинкою. У порожнині середнього вуха розміщені три слухові кісточки: молоточок, ковадло та стременце, сполучені між собою та з барабанною перетинкою. Зовнішнє і середнє вухо складають звукопровідну частину слухового апарату людини. Звукові хвилі збираються вушною раковиною, поширюються слуховим проходом, досягають барабанної перетинки. Власна (резонансна) частота коливань зовнішнього слухового проходу становить близько 3 кГц. Це означає, що коефіцієнт підсилення інтенсивності звуків має максимальне значення саме для цієї частоти. Підсилення інтенсивності звуків на резонансній частоті помітне на частотно-пороговій кривій слуху і становить близько 10 дБ. Коливання барабанної перетинки дуже швидко згасають. Швидкість згасання залежить від її пружності, яка змінюється під час скорочення або розслаблення м’язів перетинки, і тому не спричиняє жодного спотворення форми звуково ї хвилі. Коливання від барабанної перетинки передаються слуховими кісточками до середнього вуха. У середньому вусі водночас із передачею звуку відбувається зростання інтенсивності звукової хвилі. Це пояснюється тим, що поверхня перетинки майже у 22 рази більша від поверхні стременця (площа перетинки становить 66...69,5 мм2, має форму конуса з вершиною, спрямованою в порожнину середнього вуха). Енергія звукової хвилі концентрується на площі майже у 22 рази меншій, ніж площа барабанної перетинки, завдяки чому відповідно зростає інтенсивність звуку. Окрім цього, слухові кісточки працюють як важіль, довге плече якого приблизно у 2,5 разу більше від короткого, внаслідок чого звукові коливання ще більше підсилюються та передаються у внутрішнє вухо – лабіринт.
Лабіринт – це кісткова порожнина, яка заповнена ендолімфою, має завиток та три напівкруглих канали, що утворюють вестибулярний апарат людини. У завитку розміщений Кортієв орган. Внутрішня порожнина завитка розділена двома мембранами на три частини. Товсту мембрану називають основною, на ній і розміщений Кортієв орган. Упоперек основної мембрани, добре натягнутої вздовж усього завитка, розміщено близько 24 тис. еластичних волокон різної довжини.
Коливання стременця зумовлюють коливання ендолімфи, що оточує основну мембрану. Коливання ендолімфи передаються основній мембрані, разом з якою коливається також усі волокна, причому кожне з них резонує на коливання з певною частотою. Амплітуда коливань різних волокон при цьому неоднакова. Вона максимальна в тих подібних клітинах, частота власних коливань яких збігається з частотою звуків, що сприймаються, внаслідок чого виникає резонанс. Цим пояснюється здатність вуха сприймати складний звук загалом, хоча кожен простий звук резонує з однією волосковою клітиною. Під час резонансу збуджуються закінчення слухового нерва, який передає інформацію в мозок.
Існує ще одна можливість сприйняття звуку – через кістки черепа. Для прослуховування звуку таким шляхом кісткам черепа (зубам, чолу або кісточці за вухом) необхідно надати механічних коливань – звукових вібрацій, приклавши до одного з цих місць джерело вібрацій, наприклад спеціальний кістковий телефон, ніжку камертона. Це кісткова провідність. Звукові вібрації досягають завитка і зумовлюють деформацію його частин, внаслідок чого відбувається зміщення текторальної мембрани. У результаті слухові рецептори зазнають такого ж подразнення, як і за звичайного сприйняття звуку (повітряна провідність). [1]
Высокооплачиваемая подработка в днепропетровске продажа страховых полисов